Село Плоске до 1946 року називалося Великі Фільварки. Давня назва села пов'язана із заснуванням на цій території панських маєтків (фільварків) польських шляхтичів (магнатів-переселенців із Польщі та Литви).

В селі мешкалиукраїнці,поляки, євреї. Пани Шуляковський та Козловський, пані Хіхніцька мали тут розбудовані поселення-фільварки, володіли великими ділянками землі по 300-400 га. Селяни, які тут проживали, служили в цих маєтках, батракували — обробляли землю, доглядали худобу. Їх називали фільварцями. Хати здебільшого були глиняні, а дахи — із соломи. Підлоги в хатах не було. Лише в заможних селян хати були вкриті черепицею. Поступово кількість дворів зростала і почало формуватися село.

Село відоме від 1-ї половини XVI століття. Перша писемна згадка про село Великі Фільварки датується першою половиною ХІХ століття в книзі Миколи Теодоровича«Опись церквей и приходов Волинской епархии», том ІІІ, виданняПочаївської Лаври, 1893 року.

     Під час походу на Львів(1648 р.) окремі загони війська Богдана Хмельницького йшли через Великі Фільварки. Полководець спрямовував деяку частину військ для допомоги місцевим повстанцям. Вояки, які загинули під час походу, були захоронені на території села. Над їхніми могилами стояли дерев'яні хрести і щороку відправлялися панахиди. Так званий козацький цвинтар був розміщений на початку села. З приходом радянської влади цвинтар був зруйнований.

     У 1935 році в селі було відкрито початкову чотирикласну школу в пристосованому приміщенні. Директором школи був пан Т. Лисаківський. Усі предмети викладалися польською мовою.

     У вересні 1939 року в селі було встановлено радянську владу. Дітей навчали українською мовою. Директором школи був Микола Антонович Матерський З липня 1941 року до березня 1944 р. село перебувало під нацистсько-німецькою окупацією.

     У 1943 році на території села діяли партизанські з'єднання Сидора Ковпака та Олексія Федорова. В окрузі села Великі Фільварки діяв загін повстанців. Мешканці Надія Киричинська, Ніна Теодорович (псевдонім Ластівка) були зв'язковими загонів УПА. Член юнацької ОУН Ю. Сапіга, мешканець Малих Фільварків, учень Крем'янецької гімназії, був замордований у стінах Крем'янецької в'язниці за свої політичні переконання в червні 1941 року. Членами повстанського загону стали мешканці села: О. Марценюк, С. Селестенюк (псевдонім «Глодик»), Й. Селестенюк (псевдонім «Ясень»), В. Ромашевський (псевдонім «Прометей»), В. Вознюк (псевдонім «Гріша»), М. Собчук (псевдонім «Міша»), О. Томчук (псевдонім «Вир»), Лукян (батько Ю. Сапіги, дід Ю. Винничука) та Никифор Сапіги, Володимир Киричинський (двоюрідний брат Ю. Сапіги).

     На фронтах Другої світової війни воювали проти гітлерівців 52 місцевих мешканці, 30 з яких загинули. Після війни розпочалася відбудова села.

     У 1946 році в пристосованому приміщенні відкрито семирічну школу. Директором школи був Федір Іванович Шкребтій. У 1959 році під керівництвом директора школи Назарія Олексійовича Сагана побудовано нову школу, відкрито музей бойової слави, якому в 1980 році присвоєно звання Народний.

     У 1960-х роках на території села з'явилися новобудови: фельдшерсько-акушерський пункт, магазин. У 1961 році село електрифіковано, у 1972 — телефонізовано, в 1977-1978 — проведено водопровід. У 1980 — побудовано сільськийклуб, у 1994 —встановлено нову автоматичну телефонну станцію, у 2003 — газифіковано.

 Навчання дітей шкільного віку в селі Плоске (до 1946 року – Великі Фільварки) почалося в кінці 20-х років ХХ ст. Приміщення школи не було. Діти єврейська сім’я. Тут у двох кімнатах гуртом навчалися діти різного віку під керівництвом двох учителів. Керував школою пан Б. Дробошинський. Навчання велося польською мовою.

     В 1934 році на околиці села було побудовано типове приміщення початкової школи. Навчалися діти із сіл Плоске та Підлісне (до 1946 року Малі Фільварки) і частина дітей з села Новосілки. Було 4 класи, у яких викладали 4 вчителів. Директором школи був пан Т.Лисаковський, який тут і мешкав. Всі предмети вивчалися польською мовою. Розмовляти українською заборонялося навіть на перерві.

     У вересні 1939 року в цьому ж приміщенні була відкрита радянська початкова школа. Дітей навчали українською мовою 4 вчителів. Завідуючим школою був кременчанин М.А.Матерський. Вчителювали Ганна Петрівна Кириченко, яку направили сюди з Харківської області, Валентина Антонівна Жуковська із села Катеринівка, Панфілова і Міщена з Кременця. Школа працювала до липня 1941 року. Під час війни діти ніде не навчалися. Приміщення школи було зруйноване, а згодом його розібрали . В 1946 році для відродження школи в село Плоске був направлений вчитель за спеціальністю Шкребтій Федір Іванович, уродженець Київської області.

Під його керівництвом і за допомогою місцевої влади та громадськості під школу було обладнано старий будинок колишньої корчми (три класні кімнати) і побудовано допоміжне приміщення (2 класи). З 1949 року школа стала семирічною. В 1950 році Ф.І.Шкребтій був переведений в іншу школу, а в с.Плоске було направлено директором Анатолія Григоровича Сивогривова, який працював тут 2 роки. В 1952 році на посаду директора школи була призначена Емілія Йосипівна Ігнатівська, яка до цього часу працювала в с. Борщівка Почаївського району.

     В 1956 році на посаду директора Плосківської семирічної школи було призначено Сагана Назара Олексійовича, який до цього працював інспектором шкіл Великодедеркальського райвно. Під його керівництвом було побудоване нове приміщення школи (1959 рік), яке у 1966 та в 1988 роках.

З 1990 року по 1996 рік директором школи працював Богатюк Дем’ян Іванович, а з 1996 року по 1998 рік – Каменярський Віктор Сергійович. З 08.09.1998 року директор школи – Вербицький Анатолій Георгійович.